ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОН – район у південно–східній частині Дніпропетровської області. Розташованийна Східноєвропейській рівнині в межах Придніпровської низовини де виділяється Гуляйпольське палеогенове плато. На схід від залізничної станції Чаплине, знаходиться найвища точка Дніпропетровщини з відміткою 211м.

 Поверхня – хвиляста лесова рівнина, основні форми рельєфу: річкові долини, балки і яри, долини давнього стоку, кучугури та поодиноко розкидані могили… У рельєфоутворенні району основну роль відіграли геологічні процеси далекого минулого і зовнішні сили: текучі води, сонячне тепло, атмосферні опади, вітер, рослинні і тваринні організми, пізніше – господарська діяльність.Поширені чорноземи звичайні мало гумусні (63% площі району). По долинах річок і балок – лучно-чорноземні, невеликі ділянки лучно-болотних грунтів.

Гідрокліматичні умови Васильківського району.

Клімат Васильківщини помірно-континентальний. Формування клімату - результат складної взаємодії кліматоутворюючих факторів. До них відноситься радіаційний режим, циркуляція атмосфери і характер поверхні.

Територія району знаходиться між середніми річними ізотермами +7,9° на півночі і +8,8° на півдні. Середня температура найхолоднішого місяця січня -становить -7^е; середня температура найтеплішого місяця - липня - +22°. Середня річна кількість опадів 400-490мм. Близько двох третин з них випадає у теплу половину року. Поверхнярайону, з її розчленованістю рельєфу, степовим ґрунтово-рослинним покривом, наявністю ставків і водоймищ, сприяє формуванню мікроклімату.

На території району просліджується сезони, що мають свої особливості.

За початок весняного періоду взято дату переходу середньодобової температури через 0°. Цей момент спостерігається на початку березня. Перехідний період в середньому близько двох місяців. Характерною особливістю весни є досить інтенсивне підвищення температури. Якщо, наприклад, у другій декаді березня середньодобова температура становить +0,1°, то в середині квітня вона досягає +8°, а в середині травня +15,9° . В цих умовах відбувається інтенсивне сніготанення. В окремі роки в квітні максимальні температури вдень досягали +30°. Весна триває 41 день. Весною на території району переважає хмарна тепла погода з вітром. Відносна вологість у березні досягає 85%, а у квітні -70%. Вітри весною мають різні напрямки: пануючим є східний. В посушливі роки такі сильні вітри утворюють пилові бурі. Температура ґрунту в березні з глибиною мало змінюється і досягає 1,0-1,5°. В квітні вона різко збільшується і досягає 7,6° в верхньому горизонті ґрунту (0-25 см), на глибині їм складає 5,2°. Негативною стороною весни є те, що в квітні - у першій половині травня спостерігаються приморозки. Сильні і сухі вітри східних румбів висушують ґрунт, в результаті чого починається посуха, яка негативно впливає на урожайність культур.

За початок літа взято дату переходу через середньодобову температуру вище від +15°, а кінець - дату переходу середньодобової температури нижче +15°, тому воно в районі досить довге і триває з середини травня до середини вересня. В літній період спостерігається переважно малохмарна, спочатку тепла, а потім жарка погода з досить високими температурами. У травні всередині дня середньомісячні температури становлять 19-21°, у червні 23-24°, у липні 25-27°, а в серпні 25-26°. Максимальна температура повітря в окремі роки в липні-серпні досягає 37-39° і навіть 40°. Середня температура на поверхні ґрунту зростає з квітня по липень з 12° до 30°, в липні підвищується до 69°. З травня по вересень відносна вологість коливається в межах 40-50%. В посушливі роки вона знижується до 20-30%о, а у вологі підвищується до 60-70%о, що спостерігається раз в 20 років. Опади бувають здебільш у вигляді злив. Протягом літа нерідко бувають затяжні бездощові періоди. За літній період року випадає, в середньому, 300-350 мм атмосферних опадів, що складає 65%о загальної річної кількості. Влітку з липня по серпень переважають північно-західні і північні вітри. В весняний і літній періоди року характерні суховії, які шкодять розвитку господарства.

За початок осені прийнято вважати дату переходу середньодобової температури повітря через +10°. Цей період припадає на другу декади, жовтня. Теплі безхмарні, дні змінюються прохолодними ночами з приморозками. Спостерігається інтенсивне зниження температури повітря. Переходом температури через +5° закінчується вегетаційний період (на початку листопада).

В другій половині листопада середньодобові температури становлять 0° -з цього періоду розпочинається зима. Але не завжди буває так - у деякі роки осінь   затягується   до   грудня.   Протяжність   зими   визначається   переходом20 середньодобових температур нижче -5° - це початок, а кінець - вище -5°. Протяжність зими районі - більше одного місяця. Зима малосніжна, м'яка. Морозні дні часто змінюються відлигами. В окремі зими під час відлиг температура повітря іноді підвищується до +9°- +14° (у січні). Рідко, але бувають досить холодні зими, коли температура повітря знижується до -37°-38°.Середні місячні температури найбільш холодного періоду коливаються від -4° до -7°. Глибина промерзання ґрунтів досягає 50-60см, а в окремі роки - 125- 150см.

Атмосферні опади на території випадає 380-400 мм.

Вологість повітря залежить від властивостей повітряних мас над поверхнею. Найвища середня місячна вологість - взимку (90-95%). Атмосферні опади випадають у вигляді снігу і дощу. Кількість зимових опадів на території району складає 20% загальної річної кількості.

Таким чином, кліматичні умови Васильківського району в усі пори року помірні. В поєднанні з рівнинною поверхнею і родючими чорноземними ґрунтами клімат району створює сприятливі умови для заселення і успішного розвитку господарства.

Але в кліматичних умовах відзначаються і негативні риси. Ще у період існування козацтва на території нашої , Дніпропетровської області в тому числі Васильківського району, очевидці писали про значні перепони в його господарському освоєнні - страшні посухи влітку та великі морози взимку, нестача води на великих територіях, хмари гнусу в літній час. Тому щільність населення наприкінці XVIст. в Придніпров'ї була незначною.

Головна водна артерія регіону –річка Вовча з притокою Верхньою Терсою.

Для них характерне живлення талими і дощовими водами. В літні місяці річки значно міліють. Річка Вовча врізується в корінні породи Українського щита. Ось чому на її берегах часті відслонення кристалічних порід.

Збудовано в районі 124 ставки. Площа водного фонду становить 1766 га. Річки, водоймища і водойми використовуються для водопостачання, риборозведення, зрошення.

Рослинний і тваринний світ

У зеленому царстві флори Васильківщини налічується багато виді вищих (судинних) рослин. Найбільш поширеними   видами є представники степової флори та широкоамплітудні, невибагливі до умов зростання види, але справжній скарб - це рідкісні та малопоширені види рослин. Уся дикоросла (природна) флора степового Придніпров'я розподіляється на декілька екологічних груп - степові, лісові, піскові та солелюбні, каменелюбні, болотяні, лучні, прибережноводні тощо. Візитною карткою основними видами, що майже цілорічно формують обличчя степу, є злаки - типчак борозенчастий, тонконіг вузьколистий, бородач, кипець гребенястий. Рідкісними стали тепер види ковили - ознака незайманого, цілинного степу.

У різні пори року одноманітний злаковий килим степу розквітає строкатий багатотрав'ям. Навесні жовтогарячі «сонця» горицвітів змінюються не менш яскравими «зірочками» тюльпанів, за ними розкриваються сині очі барвінку. потім рожевіють кущики мигдалю, розпускаються легкі сніжно-білі паволоки анемон. Уже на початку літа ненадовго степ стає срібним від ковили та квітучих злаків, а між ними густо-синім та фіалковим кольором розпускаються су­цвіття шавлій. Деколи степ стає синім, як море: то зацвітає льон шорсткий.

Степові, лісові й лучні простори є дорогоцінним джерелом медоносних і лікарських рослин. А чи не найважливішою цінністю рослинного світу є здат­ність наблизити людину до світу прекрасного, подарувати їй радість спілкуван­ня з витонченою й бездоганною природною красою і гармонією, якнайкраще втіленою у рослинах. Для сьогодення важливо зберегти і примножити запаси в першу чергу саме дикорослих рослинних ресурсів і створити для них сприят­ливі умови для подальшого існування.

Площа лісових насаджень 1766 га. Основні породи: сосна (46% площі лісів), акація біла, клен, ясен, дуб та ін..

Фауна Васильківщини є типовою для степової зони України. Найчисленнішою, але маловивченою до цього часу групою є безхребетні тварини. Хоча більшість з них - це малопомітні, макроскопічні й невідомі нам організми, втім вони відіграють дуже важливу роль у природі - як первинна біологічна продукція у водоймах, як агенти формування ґрунтів, як невід'ємний елемент у харчовому ланцюзі наземних екосистем. Проте й серед безхребетних є до­сить яскраві представники - в першу чергу із світу членистоногих тварин. Так, потрапляючи у степ або на луки, завжди можна побачити не лише справжні квіти, що вкривають землю, але й інші, не менш досконалі й прекрасні, що літають у повітрі, пересідаючи з квітки на квітку; іноді здається, наче декотрі з квіток відриваються від землі у своєму прагненні до сонця й неба. Метелики, жуки, дикі бджілки та оси, коники і кобилочки вражають різноманіттям форм, примхливими візерунками і барвами і наповнюють собою весь приземний про­стір.

Хоча й нечасто, але можна зустріти в степовому Васильківщини вовка, лісову й кам'яну ку­ницю, тхора, горностая. Більш численними є лисиця та ласка.Кормовою базою для хижих тварин слугують різноманітні види дрібних ссавців, переважно з групи гризунів - мишівки та полівки, сліпаки, заєць-русак,рідкісні тепер ховрашки. Найчисленнішими серед хребетних тварин на Васильківщині є птахи .У пернатому царстві є й звичайні, досить поширені види, і надзвичайно рідкісні та цікаві представники. Окрасою плавнів і заплавнілісів є дивовижні колонії чапель - чи то у кронах велетенських дерев, чи іпросто на заломах високого очерету влаштовують сірі, білі йруді чаші смвеликі гнізда.

Найбільше ж птахів у видовому і кількісному відношенні скупчується біля степового лиману - Дебальцевському. Тут гніздяться різноманітнікулики, качки, крячки, іноді можна зустріти лебедів і навіть журавлів. Під часосінніх та весняних міграцій на лимані збираються багатотисячні зграї дикихгусей і качок. Володарюють у повітряному просторі хижі птахи - канюки х, яструби, шуліки. Набагато рідкіснішими є справжні орли - могильникорел-карлик, орел-сіруватень та великі соколи - балабани.

Своїм насиченим життям живуть і водойми регіону. В річках, озерах іводосховищах загалом можна зустріти до 60 видів риб. Серед них як - щука, сом, карась, миньок, лящ, судак, так і завезені людиною види — білий амур, види товстолобика, короп та інші.

Тваринній світ району досить збіднений в наслідок антропогенної діяльності.

Ландшафти Васильківського району відносять до класу рівнинних східноєвропейських, до типу степових ландшафтів середньо степового підтипу.

Природні ландшафти району зазнали довготривалого і значного антропогенного впливу і пройшли в процесі антропогенної трансформації чотири стадії: рання (від верхнього палеоліту до 18 ст.) - кочове скотарство, степові пали; середня (18-19 ст.) - землеробство; зріла - (з початку 20 ст.) -інтенсивне сільськогосподарське і промислове природокористування; сучасна -поява окремих видів раціонального природокористування.

За соціально-економічними функціями виділяються типи сучасних ландшафтів: сільськогосподарські, лісокультурні, водні, гірничопромислові, рекреаційні і заповідні. Домінуючими серед них є сільськогосподарські угіддя  на Васильківщині вони займають  – 118,5 тис.га, ріллі   98 тис.га, пасовищ – 15302 га, площа лісових насаджень 1766 га.

У районі пам’ятка природи місцевого значення – скелі залізистих кварцитів на річці Вовчій.