1-й ведучий. Добрий вечір, добрі гості!

Просим до світлиці!

Будем розпочинати наші вечорниці.

Всіх, хто чесно працював, віддав сил немало,

Від усього серця, друзі, ми просимо до залу.

2-й ведучий. Швидкоплинно час минає, вік космічний відкриває.

Та немає переводу добрим звичаям народу.

1-й ведучий. З давніх-давен наша Україна славиться величними традиціями святами і обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

2-й ведучий. Одним зі свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

1-й ведучий. За церковними легендами, святий проповідував хрис­тиянство у Скіфії, дійшовши аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав. «Чи бачите гори ці? Повірте мені на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

2-й ведучий.Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям і дідусям.

(Тихо лунає музика.)

Галя (прибирає і співає)

Мати (перебиває). Чого, доню, сумної заспівала. Всіх хлопців відже­неш такою невеселою від нашої хати. . (Ставить на стіл макітри.)

Га л я. То так... І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один... не обминув.

М а т и. Не сумуй, Галинко (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить.

(Чути спів дівчат.)

Все буде гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задив­ляється, такий поважний, багатий.

Галя. Ой, мамо, і не говоріть мені про нього, От і дівчата вже йдуть.

(Дівчата співають «                                                                    ».)

   -а дівчина. Тітко Катерино, а де ваші ключі?

Мати.  Іду вже. Що там таке?

-а дівчина. а де ваші ключі?

Мати.  На горищі у вівсі, щоб ви заміж повиходили усі.

1-а  дівчина. (Сміх). Слава Богу в вашій хаті!

2-а  дівчина. Добрий вечір, тітонько. Чи можна в вашу хату?

Мати. Слава на віки. Заходьте, дівчата, сідайте. Зараз вареників на всіх наліпимо. Може, ще й гості будуть.

3-я дівчина. А, може, ще й хлопці? І Іван, га? (поштурхує 4-у дівчину).

4-а  дівчина. Може! Може, ще й Роман?

3-я  дівчина. Може!

1-а  д і в ч и н а. А, може й Панько? (Всі сміються.)

2-а  дівчина. Він дуже подібний на того жидка (сміх).

Галя. Панько, як Панько. А на жида, здається, більше Петро подіб­ний. Чи не так, дівчата?

Всі. Угу.

М а т и. Та ну вас. Що ви ще розумієте. Заходьте дівчата, милості просимо! Сідайте, вишиванки доставайте та гарну пісню заспівайте!

  -а дівчина. А що заспіваємо?

Пісня:

Мати. Дівчата , а чи не забули ви, що сьогодні дівчата ворожать?

2-а дівчина. Ой, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

1-а дівчина. Тітонько розкажіть як ворожили дівчата в давнину.

М а т и.  перш ніж дівчата починали ворожити дівчата говорили такі слова, давайте промовимо їх разом:

Дівчата (хором)                                           

Андрію, Андрію, На тебе ся надію. Хочем долю свою знати, Просим тя допомагати.

Щоб дізнатися, яке ім'я буде в майбутньо­го чоловіка, виходили дівчата увечері на вулицю й питали першого чоловіка, що зустрінеться, як його звати. Яку відповідь почує дівчина, таке ім'я і буде в майбутнього чоловіка.

4-га дівчина. А я чула, що потрібно взяти велику тарілку, по її краях розставити імена хлопців і за­палити свічку. До чийого імені підпливе свічка — той і буде судженим.

1-а  та 2 - а  д і в ч ат а(р аз о м ). Давайте  вже спробуємо.

3 - я  дівчина. А я  знаю ворожбу  на чортика

( ворожуть на чортика. Раптом щось зашаруділо

2-а дівчина. Ой, хто там?

( вискочив Коля Іваненко)

К.І  А кому тут поворожити? Кому що розповісти?

3-я   дівчина. Мамо, я боюсь.

Мати. Геть з цього місця.

 Мати. А ще,дівчата є одна ворожба така. Галю, дай дзеркало і дві свіч­ки. Потрібно вимкнути світло.             

(Галя приносить, мати запалює, потім Галя вимикає світло.)

Ворожу особне,.

На люстерко срібне!

Ворожу на саму себе.

І Василю на тебе.

Потім повернутися спиною

Покажи, святий Андрію,

Яка моя доля?

Ворожу на свій вік,

Дай, Боже, шлюбу дочекати, смерти не знати,

Покажи, Андрію, яка моя доля.

Тоді різко повертається. — Ану, дівчата, хто сміливіший?

 1-а  дівчина. Я хочу.

2-а  дівчина. І я спробую.

 3-а дівчина. Ой, хто там?

4-я   дівчина. Мамо, я боюсь.

Мати. Доню, засвіти світло.

1-а  дівчина. Та це ж Панько. І дівчата.

5,6   дівчата (разом). Добрий вечір. Слава Богу.                          

Панько. Помагай вам Бог (дає квіти хазяйці).

Мати. Слава навіки. Добрий вечір. Дякую. Як же ви і полякали нас (прибирають свічки і дзеркало).

Панько. Справді? (Усі сміються). А я і не хотів, їй Богу не хотів.

Мати. Проходьте та сідайте, дівчата.

Дівчата. Дякуємо.

Панько. А я б пиріжок  з'їв би (заглядає в посуд).                              '

Мати. Але гарні квіти приніс Панько. І де він їх тільки винайшов у таку пору.

5-а дівчина. Це йому, тітонько, напевне, хлопці дали. Мабуть, і вони сьогодні прийдуть.

2-а  д і вч и н а. А давайте, заспіваймо.

(Співають «                                                ».) 

М а т и. Як гарно. Ану, всі в коло танцювати.

(Танець.

М а т и. А тепер скинемо по черзі по чобітку, розкрутимо його із зав'язаними очима й кинемо — де носик, там і милий.

5-а  дівчина

Святий Андрію, святий Андрію.

На тебе єдиного маю надію.       

Скажи мені, дорогий Андрію,

Звідки я маю чекати надію.                             

(Кидають чоботи.)

Мати. А зараз простежимо доріжку чоботами.

6-а  дівчина. Поставте наші чоботи, тітонько, до порога.

1 — вийде заміж, друга, третя, четверта.

М а т и. А ти що там, Паньку, робиш?

Панько. Хочу і собі поворожити, може, і я заміж вийду.

(Панько ворожить на квітах, любить не любить, уся увага дівчат на Панька.)

Мати. Хлопці не ворожать. І що ти собі видумав. Давайте далі, дівчата.

Поворожимо іще?

У сито ми поклали різні речі: ножиці, пляшку, шприц, молоток, гаманець, зошит, ключі. До якого предмету доторкнеться людина із заплющеними очима – із тим і буде пов’язана доля.

(Стук, грюк, пісня за дверима.)

Галя. Хто там? Ой я боюся…

Мати. Та не бійтеся дівчата це ж хлопці прийшли.

5-а дівчина. Та деж це вони? Щось довго їх немає. Може злякалися? (сміються). Давайте заспіваємо може прийдуть швидше.

Пісня «Хлобці кучеряві»

4-а  д і д ч и н а. Ой, Ромко!

3-а дівч и н а. Та Іван там причепурюється.

 (Заходять хлопці)

Ромко Д^обР^{ий веЧІ}Р господине.

Іван.  Слава Богу в вашій хаті!

 Петро. Добрий вечір, тітонько.

Мати. Слава навіки. Бачу, до моєї хати ще не заросла, стежина. Вечір добрий, хлобці. Проходьте та сідайте!

Р оман. Спасибі тітонько.

Петр о          Спасибі, господине, що пустила в хату.

Завернувся я в рядно, та й сховався на дно,

А там на дні три мішки брудні,

Сім мішків горіхів і коробочка чоколяду,

Пішли, хлопці, на вечорниці.

ВкрадеМо, хлопці, по три паляниці,

 Четвертий пиріг — дитині малій,

Щоб не казала мамі старій.

 Мама здогадалася, взяла прута,

Та й за мною погналася.

5- дівч и н а. Петро не встиг поріг переступиш, а вже збитків на­робив (всі сміються)

Мати. Годі вже на Петра воду лити. Ніби ще самі нічого не натворили.

Іван. Ми - ні. Аскажи, Петре, нащо ти одяг нині такі пишні шаровари

 і такий багатий каптан оцей.

Роман. Та він напевне, на ньому хоче зачепитись десь коло млина

чи що.

Іван. Або и на млині.  

Панько. Що одяг — те й має. Акому до НЬОГО ЩО.

Роман. Та нічого (до дівчат).

Хлопці на вулиці,

Дівчата в світлиці,

Позбирались дівчата —

Роблять вечорниці.

Іван

Не в'яжуть, не шикують,

 Не прядуть, не печуть,

 А говорять небилиці.

Про Микиту із села,

Про Степана із млина.

Про Михайла і рудого женихайла.

Ми самі не знаємо, звідкіля Ще й визуваються.

П а н ь к о (до Івана)

Вигадують різні небилиці,     

Як ростуть грушки на вербиці.

5-а дівчина (перешіптуються). Що правда, то правда, бо підслі­пувате не побачить, а глухувате не дочує.

6-а  дівчина. От і ростуть на вербі грушки. Хлопці. Так, так, буває, що корова літає (сміх).

Роман (дивиться, хто без чобота) Стук, грюк у віконечко, Вийди, Галю, на хвилиночку, Дай коню водиці З сусідської криниці.

Г а л я. Та як же я вийду, коли боса?

Роман. Ану, дівчата, хто бубликів хоче або те, що за пазухою?

 3-я  д і в ч и н а. Те, що за пазухою ми не знаємо. А бубликів хочемо. (Звучить пісня «                       ».)    

Петро. Хлопці, гайда збитки робити. Хлопці. Пішли, на добраніч, тітонько! Мати. Надобраніч,-' (Хлопці, виходячи, співають «Сиджу я край віконечка».)

Мати. Ой! А пиріжки мої (виймає з печі), зовсім забула. Час і вас при­гостити. Для дівчат оці, і ви, шановні гості, пригощайтеся (розносить пригощає).

Роман. Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть, йля ро­била.

М а т и. Та всі дівчата допомагали. Ну як, дівчата?

(Дівчата знаходять різні предмети у пирогах.)

1-а  д і в ч и н а. О, мій суджений, мабуть, буде...

2-а  д і в ч и н а. А мій...

3-я   д і вч и н а. А мій...

(Мати ставить на стіл глечик із водою, порається біля пічки, столу.)

1-а дівчин а. Незабаром, дівчата, Новий рік. От цікаво, що Дід мороз  мені принесе, бо вторік сиру бараболю знайшла і часник.

2-а  дівчина. А я цибулю.

Мати. А давайте його покличемо!

Кличуть ДМ

ДМ…..

Дівчата  і  хлопці. Дякуємо, тітонько. Вже й час додому йти.

2-а  дівчина. Проведи нас, Галю.

Д і в ч а т а  і  хлопці (виходячи). На добраніч.

Га л я. Мамо, я зараз.

Ромко. На добраніч Вам {виходять разом з Галею).

Мати. На добраніч.

Ой поволі затихають наші вечорниці.

Не забудьте ви дороги до нашої світлиці.

Хай любов і щире слово

Душу вам зігріє,

Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

Дівчата   і   хлопці. Запам'ятаємо.

1-а  ведуча (встає поруч із мамою). Ну от і закінчились наші вечор­ниці. Добре, що ото діти наші повертаються до минулого. (ВходитьГаля, підходить до мами.)

2-а   ведуча. Рідними будуть їм батьківські поради, пороги і люди, і пам'ять. У людині повинно щось жити високе та святе.

На всі світи і віки ти озирнись,                          . .

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила, і гріла,

Ввійшла життям у душу і у тіло,

А коли виріс, стала на порозі

Водою й хлібом з житньої зорі,

Не дай же їм сліпим метеоритом,

Хоч скільки б там не осідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду, \ 3 якого коріння у світі почались.